Я жила в Херсоні. У перший день війни почались вибухи. У мене була паніка. Мені написали зі школи, щоб дітей залишили вдома. Діти трусились від вибухів, ми всі були в коридорі. Вони плакали, у мене від цього розривалось серце. Наступного дня я пішла на роботу. У день сотні людей здавали кров для наших воїнів. Я працювала біологом у центрі здачі крові.

Під час окупації я працювала. Мені було страшно проходити повз росіян, і я постійно опускала голову. Потім їздила на роботу з волонтерами.

Коли Херсон визволили ЗС У, всі люди у місті раділи. Але обстріли не вщухали. Біля мого будинку розірвався снаряд, і я з родиною виїхала. Зараз з родиною живу у Миколаївській області. Тут є будинок моєї бабусі. Сподіваюсь, що скоро все закінчиться і я повернусь до роботи.