Через війну нам сім'єю довелося покинути власну квартиру і виїхати з окупації. Дорога була складною. Наразі проживаємо в м. Запоріжжя, яке постійно під обстрілами. Старша донька навчається у 2 класі, он-лайн, друзів майже немає. Дуже сумує за домом, друзями. Стала дуже сором'язливою, закритою, боїться сильних звуків взривів, плаче.

Найважче, по-перше, це не бачитися з батьками, мої діти не бачать бабусю і дідуся. Вже більше року. Вони залишилися в окупації. І жити під постійними обстрілами.