У перший день війни я поїхала з родиною на дачу, думали там перечекати бойові дії. Але все вийшло навпаки – війна прийшла до нас туди. Коли почалися обстріли, ми одразу виїхали з села. Зараз живемо в Запоріжжі, але і тут я здригаюсь від звуків вибухів. Обстріли сильні тривають, немає їм кінця. 

На фоні стресу у мене загострюються хронічні хвороби, але я не жаліюся.

Зараз я з родиною винаймаю квартиру, хоча власна стоїть у Степногірську. Я сподіваюсь лише на закінчення війни, аби повернутись додому.