Я жив у Сєвєродонецьку. Після початку війни у мене був шок. Я не думав, що таке станеться з країною. Найбільше мене шокували обстріли по людям. В мій будинок також був приліт у сусідню квартиру. 

Через тиждень почали закриватись магазини, тож рятувала гуманітарна допомога. Я з мамою вирішив евакуюватись, нам допомогли військові та вивезли нас.

Зараз я живу у Дніпрі з мамою. Це не остаточна точка мого перебування. Мого житла та міста більше немає. Я шукаю роботу, аби жити далі. Своє майбутнє я не уявляю, поки триває війна.