Я прокинулася від вибухів і спочатку навіть не зрозуміла, що відбувається. Чоловік почав дивитися новини в телефоні й сказав, що почалася війна. Я не могла в це повірити. Ми просто сиділи й безперервно читали новини, намагаючись зрозуміти, що буде далі. Того ж дня пішли в магазин. Там були величезні черги. Я накупила продуктів, які довго не псуються, і після цього ми залишалися вдома.

Найважче почалося пізніше. Довелося виїжджати в інше місто, залишати все і починати життя з нуля. З собою в мене був лише один рюкзак із речами. 

Найбільше мене шокувало те, що мого міста більше немає. Наш будинок зруйнований, і я розумію, що вже ніколи не буде так, як раніше. Це дуже боляче усвідомлювати.

На початку війни здавалося, що все швидко закінчиться, максимум за кілька місяців. 

Зараз я вже не можу нічого прогнозувати. Є тільки надія, що це станеться хоча б протягом найближчого року.

Я не знаю, чи зможу колись повернутися додому. Мабуть, це вже неможливо. Але я дуже хочу просто жити в мирі й тиші, щоб над головою більше нічого не літало і не було страху за життя.