Я жила поблизу кордону. До війни працювала, все було добре. Потім росіяни почали наступати та знищувати село. Я чула вибухи, бачила заграву. Село окупували дуже швидко. Не стало води, світла й газу. Я надавала людям допомогу, тож не звертала уваги на росіян. З дітьми та онуками сиділа в підвалі. Потім вони виїхали, а я залишилась. 

Через рік я все ж таки виїхала. Зараз живу неподалік від рідного села. Мого дому вже немає. Як жити далі - я не знаю. Дуже хочу, щоб настав мир та діти повернулись додому.