Війна мене застала у Вугледарі. Почались обстріли, і я пішла в підвал. Мені залишалось п’ять років до пенсії, а я втратила роботу. Росіяни знищували будинки. Мої батьки були в селі. Я дуже за них хвилювалась. Вони також сиділи в укритті. 

У місті не було води, світла й газу. Я збирала дощову воду, аби вижити. З сусідами допомагали один одному. Хто виїжджав - залишав продукти людям. 

Я думала, що все закінчиться. Не могла повірити, що таке сталось. Людей ховали у дворах. Не можна було на вулиці залишати тіла. 

Я виїхала наприкінці березня 2022 року. Чоловік залишався в місті. Коли неможливо було перебувати в укритті, він також виїхав. Наші квартири та будинок розбомбили. Мені боляче про це говорити. Я не знаю, що буде далі. Хочу тільки повернутись додому.