Я жила Херсоні, коли почалась окупація. У мене є дитина. Мені було страшно за її життя, тому коли з’явилася можливість, ми виїхали з представниками Червоного Хреста.

На одному з блокпостів окупанти нас довго не пропускали. Було страшно, ми не знали, чим усе закінчиться. Але зрештою нас пропустили, і ми змогли виїхати. Дорога була важкою та довгою. 

Ми приїхали в Одесу, а мій чоловік залишився в Херсоні разом зі своїми батьками. Потім мені повідомили страшну новину — його вбили. Я не змогла приїхати на похорон. Досі не знаю всіх обставин, лише те, що його застрелили окупанти. Було два постріли. Свекра тоді поранило, але він вижив.

Я дуже чекаю перемоги та миру, щоб повернутися додому. Вірю в наших ЗСУ та їхню незламність.