Я жила в Маріуполі. Почалася війна, і місто накрили обстріли. Я була з родиною. У місті не стало води, світла та газу. Настала паніка: ніхто не знав, що робити, всі чекали, коли ж це закінчиться. Місто поступово руйнувалося.

Воду доводилося набирати в колодязях, їжу готували на багатті. Так ми виживали день за днем, тримаючись один одного.

Одного разу я побачила, як люди горіли заживо. Вони намагались врятуватись, вийти з машини. В авто влучив снаряд. Все це сталось біля мого будинку. 

У травні я виїхала на автобусі через кілька країн Європи. Дорога в Україну тривала три доби. Зараз я живу в Києві. Попри все, чекаю миру. Вірю, що Маріуполь повернеться до України.