У перший день війни я плакала. Всі плакали на роботі, бо знали, що почалось щось страшне. Росіяни бомбили місто кожного дня. Я сиділа в підвалі. Моя мама хворіла, я за нею доглядала. Ми з нею виїхали машиною. Нас забрали люди, які евакуювались. Зараз я живу в Запоріжжі, мами вже немає.

Мою родину роз’єднала війна. Сестра живе в Дніпрі, а я - тут. 

Я шокована, що залишилась без будинку. На фоні стресу перенесла інфаркт. Все відображається на здоров’ї. Я дуже хочу повернутись додому, навіть якщо житиму на руїнах.