Бреус Вікторія, 9 клас, Чорнобаївська гімназія-філія опорного закладу освіти "Чорнобаївський ліцей Чорнобаївської селищної ради Черкаської області"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Романенко Ірина Михайлівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни - це понад два з половиною роки. Такий проміжок часу важко охопити свідомістю, особливо коли мова йде про війну. Але для всіх українців ці дні стали новою реальністю, яка змінила все: від побуту до світосприйняття. І мій шлях за ці тисяча днів - це історія трансформації, болю, віри в перемогу.

Перші місяці принесли суцільний хаос: плани зруйнувалися, мрії кардинально змінилися, життя стало максимально непередбачуваним.

Люди, яких я знала, йшли на передову, виїжджали за кордон. Переживання за тата, який на фронті з 2014 року, і весь цей час на Донецькому напрямку. Окремим пунктом в житті став зв'язок із близькими. Люди стали набагато рідніші. Війна навчила мене цінувати кожен телефонний дзвінок, кожне повідомлення, хоча я ніколи не знала, коли це може бути  востаннє.

Ми завжди підтримували одне одного, бо без цього Україна була б ще послабленіша.

Одним із найважливіших моментів було усвідомлення, що війна - це не короткочасна подія. Вона затягується, виливаючись в побут, змінюючи наші плани. Це важко прийняти, але з часом ми вчимося жити з війною. Кожен новий день став черговим випробування, але також відкрив нові сили.

Вранці 8 липня росія завдала масового ракетного удару по українських містах.

Головною новиною для українців і світу стала часткова руйнація "Охмадиту" - найбільшої дитячої лікарні внаслідок влучання ворожою ракетою. Дуже багато постраждалих, серед них діти, двоє людей загинуло. Новина, яка сколихнула кожного, кадри, які облетіли весь світ. За лічені хвилини були організовані збори на, яких було зібрано 1 млрд гривень на відбудову. Це показало згуртованість українського народу

Врешті-решт, ці дні навчили мене головному: наша боротьба - не лише за територію чи незалежність, але за майбутнє.

Кожен день, кожен наш вчинок _ це крок до перемоги, до майбутнього без війни, де ми зможемо відбудувати свою країну. І попри всі втрати і біль, я впевнена: цей шлях не був і не є  марним !!!