Перший день війни такий страшний був - не передати словами. Усе кругом гуділо, горіло, вибухало. Моє подвір’я розбите, все розбомбили. Поруч із нами росіяни були. 

Не було ні світла, ні води. Їжа своя була, запаси мали. І поки там була Україна, нам допомагали волонтери, військові. 

У квітні ми виїхали, а влітку вже окупували нашу територію.

Я виїхав на Дніпропетровщину своїм транспортом. У мене були собака і кіт. Не забирав, залишив на сусідів.

Лишається тільки чекати перемоги. Майбутнього зараз не бачу зовсім. Мене більше цікавить майбутнє моїх онуків і дітей. Я все життя пропрацював на шахті, і на старості літ така доля мені випала…