Данько Анна, 9-А клас, Лисичанська гімназія №3
Вчитель, що надихнув на написання — Генік Діана Русланівна
Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»
Тисяча днів — це цифра, яка лягає на серце важким каменем. До цього болючого числа — залишився місяць. 976 днів, які змінили все. 976 днів війни, яка забрала у мене спокій, дім, рідних людей, звичайне життя.
Я пам'ятаю той ранок, коли пролунав перший вибух. Як зранку зателефонували рідні і сказали батькам що почалася «Війна». З того моменту життя розділилося на «до» і «після». Звичний ритм мого безтурботного життя був порушений. Страх, тривога, невідомість – це те, що супроводжувало мене перші місяці.
Спочатку було важко збагнути, як звичайне мирне життя могло так різко змінитися.
Як звичайні шкільні дні які мене так бісили могли стали найкращими днями, про які я мріяла наступні пів року. Як моє насичене життя розписане по хвилинам перетворилось на сірі дні проведені в підвалі без світла і води?
Коли батьки прийняли рішення виїхати в більш безпечне місце то прийшло усвідомлення, що треба продовжувати якось веселитися якщо це можливо, розмовляти з друзями, дивитися фільми, навчатися, займатися улюбленими справами.
З кожним днем ми все більше і більше звикали до нового життя, адаптувалися до нового міста, будинку, умов що нас оточували. Війна загартувала мій характер, він став трішки сильнішим, та і взагалі мені здається що я стала дорослішою. Проживаючи кожен новий день я вчуся цінувати кожен момент свого життя.
Я не знаю, що буде завтра. Але я вірю в нашу перемогу. Вірю в те, що колись повернуся додому де народилась та зростала.