Моє життя пройшло у Бахмуті. Мій будинок був розташований біля символу міста - літака-пам’ятника. Монумент встановили в пам'ять про курсантів Артемівського аероклубу - учасників Другої світової війни. Потім він став символом протистояння ЗСУ. Ми так і називали цей район: "Літак". Зараз пам’ятник повністю зруйнований, як і Бахмут.
Після початку вторгнення я з чоловіком опинилась під обстрілами. Місто бомбили дуже сильно.
Ми вирішили виїжджати. Думали, що на два тижні. Не взяли нічого. Все, що наживали п’ятдесят років, назавжди залишили у Бахмуті. Згодом все майно згоріло.
Зараз з чоловіком живемо у Дніпрі. Здоров’я вже немає. Все - на нервах.
Я б дуже хотіла, щоб мої діти й онуки побачили мирне життя.
