«Мені довелося виїхати звідти, де я народився, де все життя прожив»

«Війна для мене – це ...»

Смерть. Війна – це смерть, у першу чергу.

Коли для вас почалася війна на Донбасі?

Складно пригадати зразу... Поступово починалася, я жив досить далеко від аеропорту, майже в протилежному кінці Донецька. Напевно, коли почала лунати стрілянина, тоді стало відчуватися реально. Коли були новини про події в аеропорту, було зрозуміло, що там уже досить гаряча ситуація. Це було, наскільки я пам’ятаю, у 2014 році, літо-осінь. Потім усе стало ще жорсткіше, з’явилася комендантська година, місто було порожнє.

Вам доводилося бачити воєнні дії на власні очі?

Ні, як таких бойових дій я не бачив, але приїжджав у райони, які були під обстрілом.

Наскільки я пам’ятаю, це було літо 2014 року. Я їздив на дачу, були вже блокпости, і коли їдеш дорогами, там було видно, що війна була.

Про що ви говорили з рідними й сусідами під час активних бойових дій?

Було хвилювання. Не вірилося, що це все так дуже зайде далеко. Усі хвилювалися один за одного, питали новини. Вірилося насилу.

Що з пережитого досвіду війни вам запам’яталося найбільше?

Складно сказати... Постійна канонада дуже нервувала, коли чуєш ці постріли й розумієш, що поруч щось відбувається, досить близько. Було відчуття тривоги, коли особливо ввечері, у ранній ще час (7-8 годин) у центрі просто немає людей. Це страшно! Тому що місто велике було, живе, багато завжди руху, а тут раз – і немає нічого. Неприємне відчуття. Люди зі зброєю, якась техніка бойова.

Якою була найважливіша подія цієї війни для вас? Чому?

Мій виїзд звідти. Рішення треба було прийняти: або залишатися там, або виїжджати. Ухвалення цього рішення для мене й було найзнаковішим.

Нам властиво стирати з пам’яті неприємні події. Про яку подію з початку збройного конфлікту на Донбасі ви б хотіли забути (не можете забути)?

Забути нічого не виходить, але і забувати щось не особливо хочеться. Я не був свідком реальних жахів війни. Я бачив наслідки, але коли тебе там не було, це не усвідомлюєш. Я б не сказав, що хотів би щось забути або особливо щось пам’ятаю. Пам’ятаю, люди якісь у військовій формі, люди якісь зі зброєю.

Як ви переїхали?

Я затягнув із цим, треба було їхати трохи раніше. Транспорту в мене свого не було. Коли повідомлення регулярне припинилося, треба було шукати варіанти, з кимось їхати. Я їхав зі знайомими. Зібрав речі, домовився з людьми, сіли й поїхали. Це було в кінці літа 2015 року. Тоді можна було ще на особистому транспорті виїжджати. Так, були блокпости, перевірки, але вже більш-менш налагоджено. Я виїхав з дому і з тих пір там не був.

Чи плануєте повертатися додому, коли війна закінчиться?

Складно сказати... Зараз у мене нова робота, нові можливості. Усе буде залежати дуже від фінансових можливостей. Альтернативи які можуть бути? Якщо війна закінчується, то я можу продати житло своє, яке є в мене. Може, осісти в іншому місці. Такий варіант може бути. З іншого боку, якщо будуть можливості з роботою в Донецьку, можна було б і повернутися.

Розкажіть, як війна вплинула на ваш повсякденний побут?

Змушений жити в орендованому житлі. У побутовому плані основна проблема – це житло. У нас у країні оренда житла – зовсім не врегульоване питання, ціни непомірні. Купити нове житло дуже складно. Це — основний фактор, який впливає на побут.

Чи відчуваєте себе в безпеці зараз?

У сучасному світі почуватися в безпеці складно. Київ – дуже велике місто. Будемо говорити так: досить високий рівень злочинності в нас у країні в середньому, а Київ, оскільки столиця, то треба думати, рівень тут теж досить високий.

Немає можливості якісь накопичення робити. Ще зараз ця ситуація з вірусами. Не можна вважати себе в безпеці.

Про що ви мрієте?

Хотілося б своє житло. Тому що жити в орендованому житлі – це не дуже, особливо в нашій країні. Якщо десь у європейських країнах це нормально, що люди живуть в орендованому житлі, і немає ніяких проблем, то в нас, на жаль, питання абсолютно не врегульоване. Тому добре було б мати своє житло. Поки це — мрія.

Що таке щастя для вас?

Перш за все — здоров’я! Здоров’я твоє, рідних, близьких. Можливо, заробляти якісь гроші. Можливість мати якесь майно. Те, що називається благополуччям. Тобто здоров’я і якась більш-менш стійка матеріальна ситуація.

Чого ви навчилися, поки долали всі ті складнощі, про які ви нам розповіли?

Прийшло усвідомлення того, що потрібно бути активнішим у житті. Не боятися чогось нового починати, не боятися змінити роботу, якщо не подобається стара, або міняти навіть місце проживання.