Я народилася під час першої світової війни. У жовтні 2014 року мені виповнилося 100 років.
За півроку до свого ювілею я поховала доньку. Виживаю разом із 76-річним сином Яковом, який страждає синдромом Дауна.
Пенсію в 1 000 гривень виїхати й переоформити на підконтрольній території я не змогла. Я не ходжу. Вже і жити я не хочу, але живу. А що мені робити?
.png "Імена")
