Погребняк Ірина, 10 клас, Середня загальноосвітня школа №72 м. Києва

Вчитель, що надихнув на написання есе - Загоруйко Оксана Григоріївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Сьогодення українців – це жити на межі між тишею й тривогою. Між спокоєм та невгамовним страхом, переживанням за своє життя.

За ці три важкі роки повномасштабного вторгнення наше уявлення про світ та майбутнє перегорнулося на сто вісімдесят градусів. Ми сприймаємо щоденні повітряні тривоги як щось буденне та часто не звертаємо на них уваги, нехтуючи власною безпекою та життям.

Схожа ситуація сталася й зі мною.

Гостомель… Звичайний весняний вечір. Пролунало сповіщення про пуски шахедів з території ворога, але ми не надали цьому великого значення, бо ні я, ні мама, ні молодша сестра не могли й подумати, що з нами щось може трапитися. Гудіння шести шахедів заполоняло повітряний простір нашого містечка. Спостерігаючи за загостренням ситуації,  ми почули  та побачили три віддалені вибухи. У наступну хвилину не встигли зрозуміти, що відбувається, - пролунав роковий вибух. Страх. Паніка. Сльози.

Вмить  почувся звук розбитого скла та пронизливий холод із вибитого вікна. Від вибухової хвилі на мить дах відірвався від будинку і впав на місце.

Не розуміючи, що відбувається, ми вибігли на перший поверх і побачили у відчиненому від ударної хвилі вікні пожежу. У той момент у голові була лише паніка та слова «що тільки-но відбулося?» , «що робити?». Тремтячими руками  викликали допомогу.

Миттю опинившись на вулиці, ми побачили страшну картину: сусідній будинок ущент розбив шахед.

Дякуючи Богу всі залишилися живі. Але швидка допомога все ж таки знадобилась. Далі були туманні години з прийняттям трагедії та неймовірною кількістю поліції.

Екстрені служби приїхали  доволі швидко, хоча в цей момент був другий «прильот» у сусідні будинки. Пожежники за 5 хвилин вже боролися з полум’ям. Поліція та рятувальники також не забарились. Вони оперативно ввели нас у курс справи, як діяти в такій ситуації. Оглянули будинок, зафіксували всі пошкодження.

Не дивлячись на глибоку ніч, прибув голова військової адміністрації, щоб на власні очі оцінити масштаб руйнувань.

На ранок прибула служба газу та оперативно оглянула всі будинки. Треба віддати велику шану селищній раді за оперативне надання допомоги. До нас прибув благодійний фонд «Рокада», який видав будівельні матеріали для тимчасової відбудови та перекриття дірок; тим, хто потребував психологічної допомоги - психологи безкоштовно надавали свої послуги.

Я навіть не здогадувалась, наскільки люди можуть об’єднатися та допомагати постраждалим від агресії окупантів. Мені була дуже приємна увага, яку ми отримали від державних органів та благодійників.

Не думайте, що ми зламалися, впали духом. Ні! У вільний від навчання та роботи час я допомагаю збирати FPV дрони, які безжально нищать нашого ворога. З’явилося ще більше бажання миру, перемоги, розквіту України!