Я – Анастасія, мені 8 років. Живу я у Миколаєві з мамою, бабусею та дідусем. Мій тато з 2015 року захищав Україну, а зараз він у ворожому полоні. Ми його дуже-дуже чекаємо!

На пів року ми виїжджали до родичів у Хмельницьку область, але потім повернулися додому. Ми віримо в нашу перемогу і з нетерпінням її чекаємо.

Це було дуже важко – покидати рідну домівку, жити без тата, який у полоні, коли школи не працюють.

Найбільше на світі я мрію про те, щоб тато повернувся додому до Нового року. Я хочу, щоб війна нарешті закінчилась, і я пішла до школи.

Вірю, що скоро все буде добре!