Були вдома, спали. Розбудили вибухи. Відсутність води, зв'язку. Ми виїхали на роботу і не змогли повернутися додому, село було окуповане. Довелося жити в підвалі офісного приміщення. Мій син втратив батька. Всі речі лишилися в квартирі, яку пограбували та зруйнували.

Те як люди в більш спокійних регіонах допомогали переселенцям, зустрічали прямо на вокзалі, надавали безкоштовне житло, годували. Це вразило. Робота є. Працюю диспетчером, змінювати професію не планую.