Мені подзвонила сусідка і сказала, що почалась війна. Почались автоматні черги, я зібрала речі та виїхала. Потім опинилась в окупації. Там не було продуктів та медикаментів. Після того, як росіян вибили ЗСУ, все завезли. Я повернулась додому, намагалась працювати. Обстріли були дуже сильними, тому я знову виїхала. 

Мій тато помер, не витримав всього цього. Зараз мені страшно за дітей, бо у сина був нервовий зрив. Довелось звертатись до лікарів, тому що він боявся спати через обстріли. Мій чоловік та брат зараз на війні. Я вірю в перемогу, сподіваюсь лише на краще.