Я жила на кордоні з Росією. Село почали відразу бомбити, було дуже страшно. Я виїжджала до Швейцарії, але не змогла там жити. Повернулась додому, а донька з онуками залишилась за кордоном. Я навіть змогла посадити город - сподівалась, що все буде добре. Обстріли були дуже сильними, але я не хотіла евакуюватись. Звикла до свого рідного, куди я поїду? Страшні події ставались щодня, люди гинули. Багато моїх знайомих померло після поранень. 

Я виїхала до дітей на Дніпропетровщину. Дуже вражена тим, що багато людей допомагає. Хочу, щоб війна закінчилась, щоб настала перемога.