Через війну Леонід Володимирович з дружиною втратили роботу, а їх син був змушений виїхати в Іспанію

У день, коли почалась війна, я повертався у Київ залізницею з відрядження зі Львова. На шляху у столицю наш потяг зупинився на станції Малин і далі не поїхав через бої. Коли я все ж дістався Києва, то з сім’єю вирішив поїхати на дачу у село Музичі. Ми взяли з собою продуктів на два тижні, але потім стало зрозуміло, що їх треба розтягувати на довший час. У селі ми знайшли людей, які продавали нам молоко та сир.

У Музичах ми довго не затримались - вирушили далі.

Дорога до Житомира була складною, і нам пощастило, адже нас на ночівлю прийняли чужі люди. У Львові ми теж переночували у незнайомих людей, які навіть пригостили їжею.

Згодом ми відправили сина до племінниці в Іспанію.

Під час війни ми з дружиною втратили роботу і виживали за рахунок моєї пенсії та виплат від держави. Зараз наша сім’я знову возз’єдналась у Києві, і ми плануємо починати шукати роботу.

З війною у нас почав символізуватись вазон квітів, за яким близько місяця ніхто не доглядав, але попри це, він не зів’яв. Тепер він нагадує нам про ці страшні події війни.