Перший день війни був тривожним. Я не знала, що мені робити. У Херсоні почались обстріли, вибухи було чутно у моєму селі. Я не очікувала такого, мене шокували бойові дії. Мої діти залишились без роботи. Виживати стало складно. Ми всі об’єднались, так і живемо. Намагаємось допомагати один одному. 

Я виїжджала в Кропивницький до доньки. Їхала дорогою, що не обстрілюється. Не всі шляхи були відкриті.

Сина доньки забрали на війну. Він загинув на фронті. Йому було лише двадцять дев’ять років. 

Зараз я повернулась додому. Мене підтримують в усьому діти. Я чекаю лише миру.