У Гуляйполі було справжнє пекло. Я постійно перебувала під обстрілами. Не було води, світла й газу. Виживати було дуже складно. Росіяни зайшли до нашого міста у перші дні війни. Руйнувались будинки, гинули люди. Мій онук був зовсім маленький. Він дуже боявся обстрілів. Спочатку ми виїхали до Запоріжжя, а потім поїхали далі. Я поки що без роботи, матеріально дуже складно. Рятує гуманітарна допомога.  Що буде далі - не знаю. Як і всі українці, чекаю на завершення війни. Кожного дня мені дуже тяжко. Мій батько помер після виїзду з рідного дому, у нього стався інсульт. Я б дуже хотіла, щоб ЗСУ перемогли та всі люди жили в мирі.