Я нікуди не виїжджала. У перший день війни у мене був страх. Я не розуміла, що робити. Я побігла купляти медикаменти. Продукти у мене були. 

Багато хлопців з села пішли на війну. Двох моїх сусідів вбило під Лисичанськом. Там же загинув мій двоюрідний брат. Ми оплакували їх всім селом. Почуття були змішані. 

Я зараз працюю, і так рятуюсь від розпачу. Чекаю лише миру заради наших дітей. Головне, аби ми жили у спокої.