Селидове повністю зруйноване. На старості років у мене не залишилось нічого. Живу, як безхатько. Коли я був у місті, сидів у підвалі без продуктів і води. Рятувало те, що отримував гуманітарну допомогу. По місту били всіма видами зброї. Біля мого будинку прилітали снаряди. Коли посипались вікна, я закрив обличчя руками, і їх посікло склом.

Я лікувався у Покровську, потім знову повернувся додому.

Я взяв кросівки та куртку. У мене не було сумки. Залишив відчиненими двері свого зруйнованого будинку і виїхав. Зараз живу в Павлограді. Мене рятує тільки надія на закінчення війни.