Після початку війни я втратив роботу, через що розлучився з дружиною. Донька залишилась зі мною, їй чотирнадцять років. Ми нікуди не виїжджаємо, бо немає грошей. У місті не було газу та води. Зараз все відновили. 

Я отримую гуманітарну допомогу. Це рятує від голоду. 

Найбільше мене шокує смерть на моїх очах. Мені боляче, що гинуть діти. Мій друг з родиною повернувся з евакуації, а через декілька годин друг з дитиною загинув. Дитинці було всього вісім місяців, другу – тридцять п’ять років. 

Я дуже чекаю на завершення війни. Хотілося б більшої підтримки від наших партнерів. Військовим дуже потрібне належне забезпечення.