У перший день війни я почув вибухи та свист ракет. Відразу побіг у погреб та чекав, коли закінчиться обстріл. Потім вибухи лунали щодня. Довго знаходитись вдома я не зміг, тож мене вивіз зять.

Мій будинок зруйнований обстрілами. Найбільше мене шокувало, що я на пенсії залишився без житла. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Маю захворювання серця, тяжко буває через брак коштів на ліки. Я би дуже хотів поїхати до села подивитись на будинок, але, на жаль, це неможливо. Знаю, що там дуже багато загиблих людей. Я сподіваюсь, що цей жах скоро закінчиться.