Я жила в Херсоні, коли почалася окупація. Це був справжній жах. Ми з чоловіком кілька разів евакуйовувалися. Виїжджали, коли ставало зовсім небезпечно, а потім поверталися, щоб доглядати за домом. Хотілося вірити, що все скоро закінчиться і вдасться зберегти своє житло.

Попри всі наші зусилля, будинок усе одно зруйнувався. Повернення втратило сенс. Ми змушені були знову виїхати — цього разу остаточно.

Дорога була складною. Ми їхали колоною, постійно відчуваючи напругу й небезпеку. 

Зараз ми живемо в Одесі. Діти дуже хвилюються, бо не знають, що буде далі. Та й я сама не знаю, чого чекати. Одне бажання — мир. Хочу, щоб усе це закінчилося, щоб можна було жити спокійно, без страху й постійних втрат.