Я з Пологівського району. На роботу прийшов, і сказали, що почалася війна. Шокували обстріли. Звісно, всього не вистачало. З 2 березня не стало світла, бо лінію десь перебили. Не стало води, тож ми по можливості запускали генератор і качали воду. Я зараз їжджу додому, приводжу сусідам воду, гуманітарну допомогу передаю. 

Шокувало, що в село ракети прилітали, домівки руйнувалися. Мій будинок зазнав руйнувань. Хай і незначних, але зазнав.

Спочатку ми жили вдома, а у квітні виїхали з зони бойових дій до Запоріжжя. Роботи майже немає: то потрібно якийсь досвід, то вік вже не той. По моїй професії водія немає вакансій. 

Найважче, що ми не вдома і не знаємо, коли повернемося. 

Хочеться, щоб війна закінчилася, повернутися додому, налагоджувати життя, відбудовувати домівку та продовжувати жити.