До початку війни був мир та спокій. Були живі люди, це було найважливішим. У перший день вторгнення я не знав, що робити. Був шокований тим, що відбувається. До мене почали приїжджати рідні: теща з Сумської області, рідні з Харківської області. Мій будинок став прихистком для переселенців. Їм надавали багато допомоги. Люди залишали домівки та бігли від війни з порожніми сумками. Я також допомагав, чим міг. Надавав ліки, кому потрібно. Мені шкода всіх, хто загинув на війні. Я сам військовий, знаю, що таке віддавати власне життя. Сподіваюсь, що скоро бойові дії закінчаться. Дуже чекаю миру.