Я жив в окупації. З першого дня війни росіяни поводили себе нахабно. У людей забирали машини. Ми всі тримались один за одного - так і виживали. Були проблеми з харчами, не було світла та газу. Збирались всією вулицею і готували їжу на багатті. 

Снаряд пробив кухню мого будинку, вибив всі вікна. Я, як міг, все відновив.

Коли село визволили ЗСУ, всі мешканці зустрічали наших військових. Жінки плакали. Тож, зараз сподіваюсь лише на Перемогу.