Після початку війни у селі почались обстріли. Я залишаюсь вдома. Під час бомбардувань бігаю в погреб - так і живу ночами. Світло постійно перебивають. Вода поки що є - я набрав у басейн про всяк випадок. Снаряд влучив у хату сусіда. Після вибуху не залишилось нічого. Осколками побило і мій будинок. Зараз я відновлюю житло. Ще ремонтую дахи у побитих будинках, а снаряди літають над головою. Але я не хочу поки виїжджати. Думаю, росіяни до мене не прийдуть. У селі залишилось мало людей. Всі ми живемо в очікуванні миру. Я сподіваюсь, що не виїжджатиму. Поки майбутнього не планую.