Я з міста Миколаєва. Коли почалась війна, я була вдома. Чоловік був на роботі. Почались вибухи. Ми з чоловіком поїхали до батьків. Були великі затори, багато людей виїжджало. Зараз я дуже сумую за домом. Мій чоловік зараз на фронті, дуже за нього хвилююсь. Я дуже боюсь, що можу все втратити у цій війні.

Мене шокує, що Миколаїв руйнують. У моїх знайомих немає квартир через обстріли. Я постійно думаю: "Де мій чоловік, як він там?" Все це дуже на мене впливає. Я маю інвалідність, мені не можна нервувати. Поки не виходить. В Миколаєві залишається мій брат з дружиною. У них там - квартира та робота. Я сподіваюсь, що ми скоро зустрінемось. Хочу жити вдома в тиші.