24 лютого мені було дуже страшно. Я спала і почула вибухи. Потім стала збиратися в школу, але вчителька написала, що почалася війна.

У нас не було води, світла по три дні. А коли вмикали, то ми набирали воду про запас. 

Ми виїжджали за кордон, і я спочатку була рада, що ми не чули вибухів. А потім сумувала за домом, хотіла, щоб скоріше закінчилася війна, і ми повернулися додому.

Ми ночували в коридорі. Мій брат, коли йому було страшно, ховався під ковдрою, а я себе переконувала, що все буде добре.

В родині ми почали більше одне одного розуміти, стали більше спілкуватися, більше цінувати моменти життя.

Коли закінчиться війна, я буду дивитися ширше на те, що відбуватиметься далі.