Ми нічого спочатку не зрозуміли, із новин про початок війни дізналися. А потім почалися вибухи, стало страшно, тоді ми зібрали сім’ю і виїхали.

Найбільше шокувало те, що довелося покинути домівку. У нас там були прильоти, тому поки що повертатися страшно.

Приємно, що родичі не відвернулися, прихистили нас. Ще ми отримуємо гуманітарну допомогу і грошову. Живемо потроху.

Родиною ми зблизилися, більше спілкуємося, більше допомагаємо одне одному.

Коли вже війна підійшла близько, вибухи були дуже гучні, ми вирішили не чекати, поки буде зовсім небезпечно, зібралися і виїхали. Дорогою були дуже великі затори, дуже багато людей виїжджали, але ми добралися.

Сподіваємося на краще. Дивимося новини та сподіваємося, що все це колись закінчиться. Своє майбутнє бачимо у нашій рідній мирній Україні.