Тетяна Григорівна знову пішла працювати, щоб допомагати військовим і біженцям

Я працювала у військкоматі 36 років, пішла на пенсію. А тепер знову працюю, щоб мати змогу допомагати. Я залишилась сама, живу в місті Павлограді Дніпропетровської області.

Мене не злякала новина про війну, тому що я бачила за все своє життя багато тяжкого. Ми ховали людей у мирний час, коли наші солдати воювали і гинули в Афганістані.

Багато моїх знайомих та родичів зараз захищають батьківщину. Жінки повиїжджали за кордон, щоб вберегти дітей.

Я допомагаю, чим можу, нашим воїнам, біженцям з окупованих територій. Ми маємо вистояти і перемогти.

Мій батько молодим приїхав з росії, працював тут і похований тут.  Він би в гробу перевернувся, якби знав, що таке робиться. У мене багато родичів в росії, але зараз ми з ними не спілкуємось. Для мене це - трагедія. Наші діди воювали поряд, а зараз наші народи нищать одне одного.