Мені 60 років. Я живу Краматорську, працював на заводі. Коли почалась війна, було страшно. Зі світлом були проблеми, з теплом. Продукти і ліки були. Якось вночі мій автомобіль потрапив під ракетний удар - дуже жалко було. 

Прилітало по заводу, але ми якось працювали. Одні з останніх ходили на роботу. 

До квітня працювали, а потім виїхали. Вирішальним моментом став удар по нашому залізничному вокзалу. Ми виїжджали в Одесу, але там також було неспокійно, тому ми повернулися додому. Спочатку в селі були, потім в місто повернулися. Хочеться майбутнього без війни.