Ми жили в селі. Росіяни почали заїжджати зі сторони Бердянська - дуже багато техніки було.

Не було світла, інтернету - нічого. Не було ніяких новин. Страшно було, бо окупанти ходили шукали АТОшників, перевіряли хати, сараї. До нас, слава Богу, не зайшли, а на центральних вулицях були. Почали люди збиратися, щоб їхати. Ми виїжджали цілою сім’єю: я, чоловік і п’ятимісячна дитина. 

Страшно було: ми дуже багато блокпостів проїхали. Шокувало їхнє відношення і коли сильно обстрілювали.

Батьки і сестра вагітна залишилися в окупації. Сестра ховалася, з нею не було зв’язку і було дуже страшно за неї. Дуже сумую за своїми близькими, хочу, щоб все вже було добре. Хочеться поїхати в свою домівку.