Перший день повномасштабної війни ми із сином зустріли вдома у Миколаєві. Школу, де навчався син, і університет, де працювала я, одразу зачинили. Майже пів дня ми провели в черзі на автозаправці, щоб придбати пальне. Саме тоді я вирішила переїхати до моєї мами на околицю міста. До вечора ми збирали речі, але військові вже закрили міст, тому переїхати змогли лише наступного ранку, попри величезний затор.

Коли вчителька повідомила, що школа зачинена, я сказала сину, що почалася війна і сьогодні до школи він не піде. Спочатку він тримався спокійно. Але коли того вечора ми не змогли переїхати міст і були змушені повернутися до квартири, він розплакався. Я обійняла його і сказала, що в нього довга лінія життя на долоні, а значить він проживе до ста років. Ці слова допомогли йому заспокоїтися.

Через місяць після нашого переїзду сталося те, що назавжди змінило наше життя. Моя мама отримала мінно-вибухове поранення лобної кістки. На той момент у Миколаєві вже не залишилося наших родичів, тому весь тягар догляду за нею ліг на нас із сином. Я майже три тижні безперервно перебувала в лікарні, а мій десятирічний син залишався вдома сам. Між нами був замінований міст, який будь-якої миті могли підірвати. Найболючіше було усвідомлювати, що моя дитина вже знає, що робити, якщо я не зможу повернутися додому. Після цього ще пів року тривала реабілітація мами, а восени ми переїхали до Одеси.

Війна залишила глибокий слід у нашому житті. Протягом першого року Миколаїв майже щоночі зазнавав обстрілів. Ми не могли заснути до другої чи третьої години ночі, чекаючи, коли все стихне. І навіть сьогодні засинати дуже важко. З'явилося дивне відчуття, ніби якщо зараз тихо, то це означає, що небезпека ще попереду і спати не можна. Через це ми змушені приймати заспокійливі та снодійні препарати.

Найнеобхіднішої їжі нам вистачало, а ліки для мами після поранення допомагали купувати друзі з інших областей України. Ми не маємо жодної матеріальної речі, яка могла б символізувати пережите. Залишилися лише спогади, емоції та досвід, який назавжди змінив нас. Найбільше війна змінила мого сина - він занадто рано подорослішав.