Я жила в Пологівському районі. Коли почалася війна, мої діти перебували в Маріуполі. Я дуже за них хвилювалась. Потім вибухи почалися поряд з моїм будинком. Не було світла, води та газу. Я виживала у скрутних умовах.
В селі мені неприємно було дивитись, як росіяни себе поводять. Вони відчували себе господарями, у той час, як я – корінна жителька села - не могла спокійно пересуватись вулицею.
Коли евакуювалась, боялась потрапити під обстріл. На щастя, минулось і я швидко дісталася Запоріжжя. Туди ж згодом приїхали і мої діти. Я місяць не знала, чи вони живі. Зараз ми тут всі разом. Віримо в ЗСУ та перемогу України.
