Ми покинули свою домівку в березні 2022 року після місяця окупації. Зараз живемо в Києві, орендуємо житло. Чоловік мобілізований і вже більше року на фронті.

Я прокинулася як зазвичай, увімкнула новини – і дізналася про війну. Це був шок. Я обіймала свою річну доньку і не знала, що робити. Відчуття шоку та розпачу не покидало.

Старша дитина спала довго, а потім нам сказали, що до школи ходити не треба – почалася війна. Дитина нічого не зрозуміла.

Найстрашніший момент – коли ми вийшли з укриття і пролунав вибух дуже близько.

Через стрес дитина стала погано засинати і з’явився нервовий тик.

В окупації була нестача їжі – дітей годували в першу чергу, а самі їли дуже мало. Маленькій дитині не вистачало памперсів та дитячої суміші. Коли виїхали, грошей взагалі не було – допомагали лише небайдужі люди.