Наше містечко в перший день ніяк не зачепило. Я навіть збиралася на роботу, бо нічого не знала. Поки донька не подзвонила, я навіть не підозрювала, що почалася війна. 

Почали наводити паніку, що потрібно евакуюватися, терміново виїжджати. 

Коли місто залишилось майже порожнім, тоді мені довелося виїхати. Але вже повернулася і надалі тут живу.

Евакуація відбувалась хаотично: потрібно було записуватися самостійно, самій розвідувати інформацію. Я не могла це робити, тому діти замовили платного перевізника, за мною приїхали, погрузили і вивезли. Донька мене дуже підтримує.