Мені 61 рік. Я міста Старобільськ Луганської області. З 2014 року неподалік ішли бої, а у минулому році в перший день війни місто опинилося в окупації. 

До повномасштабного вторгнення я працювала у сільському господарстві. Мала стабільну зарплатню. Планувала подорожувати після виходу на пенсію. Однак війна зруйнувала всі плани. 

Восьмого березня я з перевізником виїхала в Харків. Його також обстрілювали. Далі на потязі поїхала на Захід України. Збиралася повернутися в Харків, але росіяни продовжували бомбити його, тому ми перебралася до Полтави. 

Важко згадувати, як кидала все нажите. Щодня мрію про звичайне життя. У такому віці важко бути не вдома. Сиджу в чотирьох стінах і думаю цілими днями. Важко. Та все одно надіюся, що навесні повернуся додому.