Мені 64 роки, родом я з Бахмута. Зараз проживаю в Дубно, хворію на бронхіальну астму.

Перший напад, який я відчув, це коли був на роботі, а місто тоді обстрілювали з "Градів". Розбили нам гараж, вбило собаку. Не хочу і згадувати, мені неприємно.

В Бахмуті я був з травня і по лютий. То води не було, світла не було, зв’язку не було. В місті, правда, давали хліб, гуманітарну допомогу давали.

До місця евакуації діставались перебіжками, з місця на місце. Наші військові виводили нас городами, з рук на руки нас передавали, тому що обстріли були дуже сильні. Потім приїхала машина, і нас забрали.

Я з родиною не спілкуюсь, за них нічого говорити не буду. У мене якось немає проблем. Ніякий стрес не може мене доконати.

На майбутнє ні на що не сподіваюсь, зовсім ні на що. В мене майбутнього немає, здоров’я немає, житла немає - немає нічого.