Оріхів постійно обстрілювали. Я с родиною сидів у підвалі. Не було води, світла й газу. Все зникло у перші дні війни. Я знайшов колодязь, ходив туди набирав воду. Добре, що ніхто не хворів, тож ліки нам не були потрібні. Мене шокувало, що розбили все місто. Я виїхав до Запоріжжя. Іноді приїжджаю додому. Місто бомблять цілодобово. Прикро, що людям нікуди вертатись. Сподіваюсь, що ЗСУ переможуть, і ми все відбудуємо.  Дуже хотілося, щоб в Україні був мир та люди жили нормальним життям.