Війна не просто зруйнувала наше щасливе життя, вона відібрала у доньки дитинство і майже позбавила її спогадів. Все, що нагадує дім, викликає сльози за втраченим...
Цілий нескінченний місяць ми провели під обстрілами у Маріуполі. На підвал, в якому ми намагалися врятувати свої життя, з літака скинули авіабомбу. Ми дивом врятувались і уникли депортації до росії, ледь не підірвались на міні... А коли виїжджали з міста, моя дванадцятирічна дитина бачила трупи, які були розкидані навкруги.
Зараз ми живемо у Кропивницькому, з донькою працює психолог. Мала старається, докладає зусиль над собою, але її страх і невпевненість у завтрашньому дні, нажаль, дуже сильні. Від гучних звуків вона здригається, прислуховується, хоча і намагається це приховати.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.