Мені 42 роки. Ми з Запорізької області, з міста Оріхова. У мене троє дітей. Зараз живемо в Запоріжжі, бо в нас будинок постраждав.
Буквально 3 березня близько підійшли російські війська. Вони обстрілювали місто.
Ми спочатку ховалися з дітьми в підвалі. Був такий період, що сиділи без світла, газу. Було холодно, а діти малі. Води не стало, і, звісно, дуже страшно було.
У нас були запаси продуктів, консервація в погребі, картопля. Ми не голодували. Важко було щось купити, бо магазини не працювали, але їжа своя була. Коли вже нерви не витримували, стало нестерпно, ми виїхали.
Звісно, нам важко. Я працювала економістом, а тепер у мене роботи немає. Садочки не працюють, а меншому сину чотири роки. Працює чоловік, якщо має змогу.
Вже тяжко це все переживати. Хочеться найшвидшої перемоги.
