Мені 59 років. Я з міста Снігурівки. Ми сиділи тут в окупації. Жінка з донькою виїжджали за кордон, а я тут був із батьками.

Були обстріли сильні, тому я своїх і відправив за кордон. Не було в місті світла, води, газу. Усе було зачинено, не працювали магазини, аптеки, банкомати. Не було де зняти гроші.

Шокувало, коли біля хати снаряди почали вибухати. Морально було важко жити разом із окупантами.

Родина розділилася. Правда, зараз уже всі разом, але довгий час жили окремо. Я зараз їжджу в Миколаїв на роботу.

Для мене чим швидше війна закінчиться, тим краще.