"Ми вже дев'ятий рік живемо у війні"

Ми мешканці Авдіївки. Жили там з дружиною. Діти у нас в Донецьку - дві дочки, дві внучки і два зятя. Нас роз'єднали. Ми зараз у Кривому Розі.

Наше місто Авдіївку бомблять безперервно. Для нас війна розпочалася 27 липня 2014 року, коли у нас було перше бомбардування. Тобто ми вже дев'ятий рік живемо у війні. Ми виїжджали, потім повернулись. Нам допомагала благодійна організація і ми змогли відновити квартиру, а потім нас знову розбили - уже під час повномасштабної війни.

Повертатись нам поки нікуди. Сильно хвилюємося. Дітей і онуків не бачимо уже три роки. З друзями також немає змоги побачитися. Не можемо сходити на кладовище. Не вдається жити нормальним життям.

У нас не було води, її привозили машинами. Дім у нас був без газу, опалення немає. В Авдіївці нічого не було з 2014 року. Займали чергу за водою з ночі. Потім ніби налагодилось, а тепер ось знову почалося.

З Авдіївки ми виїжджали у квітні у легкому вбранні. Думали, що за місяць повернемося. Нам навіть не дали зібратися. Посадили в автобус і довезли до Покровська, потім - до Дніпра. Нині ми у Кривому Розі. Нас тут добре зустріли. У лікарні гарно прийняли, допомагають з ліками. Люди ставляться нормально.

Найважче те, що ми залишились без житла. У нас нічого не залишилось: ні квартири, ні дачі. Ми на старість залишились безхатьками. Як жити далі - не уявляємо.

Думаю, що війна закінчиться нескоро. Хотілося б, щоб вона завершилась завтра або сьогодні.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/